Кишкова інфекція, спричинена Vibrio cholerae
Холера - особливо небезпечна інфекційна хвороба, для якої характерні секреторна діарея з частим рясним водянистим стільцем, нерідко - блювання, що призводять до розвитку гіповолемічного шоку і ацидозу. Збудниками холери є два біовари Vibrio cholerae 01 – класичний biovar cholerae та biovar eltor.
Симптоми
Діагностика
Лікування
Профілактика
Симптоми (клінічні прояви)
Холера є надзвичайно небезпечним захворюванням, яке передається через вживання зараженої їжі або води (2). Холера може спричинити сильну гостру водянисту діарею, а важкі форми захворювання можуть призвести до смерті протягом кількох годин, якщо їх не лікувати.
У більшості людей, інфікованих холерним вібріоном, не виникає жодних симптомів, хоча бактерії присутні в їхніх фекаліях протягом 1–10 днів після інфікування та повертаються у навколишнє середовище, потенційно заражаючи інших людей.
Серед людей, у яких розвиваються симптоми, більшість мають легкі або помірні симптоми. Для появи симптомів у людини потрібно від 12 годин до 5 днів. У меншості пацієнтів розвивається гостра водяниста діарея з важким зневодненням. Це може призвести до смерті, якщо його не лікувати.
Діарея, пов’язана з холерою, виникає раптово і може швидко спричинити небезпечну втрату рідини — до кварти (приблизно 1 літра) на годину. Діарея, спричинена холерою, часто має блідий, молочний вигляд, який нагадує воду, у якій промивали рис.
Блювота виникає особливо на ранніх стадіях холери і може тривати годинами.
Зневоднення може розвинутися протягом кількох годин після початку симптомів холери та варіюватися від легкого до важкого. Втрата 10% і більше маси тіла свідчить про серйозне зневоднення.
Ознаки та симптоми холерного зневоднення включають дратівливість, втому, запалі очі, сухість у роті, сильну спрагу, суху та зморщену шкіру, яка повільно відновлюється, якщо її стиснути в складку, невелике або повне сечовипускання, низький кров’яний тиск і нерегулярне серцебиття.
Znevodnennya mozh
Діагностика
Для визначення наявності холерного вібріону доступний швидкий тест-смужка. У тих зразках, які мають позитивний результат, слід провести подальше тестування для визначення резистентності до антибіотиків. В епідемічних ситуаціях клінічний діагноз можна поставити, взявши історію пацієнта та провівши короткий огляд. Лікування за допомогою гідратації та безрецептурних розчинів для гідратації можна починати без або до підтвердження лабораторним аналізом, особливо там, де холера є поширеною проблемою.
Зразки калу та мазків, зібрані в гострій стадії захворювання, до введення антибіотиків, є найбільш корисними зразками для лабораторної діагностики. При підозрі на епідемію холери найчастіше збудником є холерний V. O1. Якщо V. cholerae серогрупи O1 не виділено, лабораторія повинна перевірити на V. cholerae O139. Однак, якщо жоден із цих організмів не виділено, необхідно надіслати зразки калу до референс-лабораторії.
Про інфекцію, спричинену V. cholerae O139, слід повідомляти та лікувати так само, як і про інфекцію, спричинену V. cholerae O1. Пов’язану з нею діарейну хворобу слід називати холерою, і про неї необхідно повідомляти в Сполучених Штатах.
Лікування
Профілактичні заходи
Багатогранний підхід є ключовим для контролю над холерою та зниження смертності. Використовується поєднання нагляду, водопостачання, санітарії та гігієни, соціальної мобілізації, лікування та пероральних вакцин проти холери.
